9 грудня 2022 року Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики розглянув низку законопроектів у сфері релігії та свободи совісті, поміж них — проекти законів, що порушують права та свободи віруючих Української Православної Церкви та спрямовані на обмеження прав і ліквідацію релігійних організацій, що належать до УПЦ.
Зокрема, до таких законодавчих ініціатив можна віднести наступні законопроекти:
Проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обмеження надання статусу неприбуткових організацій, що не є платниками податку, релігійним організаціям, які входять до структури релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в державі, що здійснила військову агресію проти України та або тимчасово окупувала частину території України» (реєстр. № 7403) від 24.05.2022, автор н.д. Совсун І.Р. та інші. Законопроєктом пропонується внести зміни до підпункту 133.4.6 пункту 133.4. статті 144 Податкового кодексу України.
Проект Постанови «Про звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України щодо передачі в безоплатне користування комплексів споруд Почаївської Успенської лаври та Києво-Печерської лаври Православній Церкві України» (реєстр.№ 8012) від 08.09.2022, автор н.д. Богданець А.В.
Цим законопроектом пропонується Верховній Раді України прийняти постанову про звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою вирішити питання передачі в безоплатне користування комплексів споруд Почаївської Успенської лаври та Києво-Печерської лаври Православній Церкві України.
Проект Закону «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій» (реєстр. № 8221) від 23.11.2022, автор н.д. Княжицький М.Л. та інші.
Законопроект пропонує прийняти Закон «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій» і внести зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Він визначає особливості діяльності іноземних релігійних організацій на території України для запобігання загрозам національній безпеці України та забезпечення порядку, зокрема, в сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій, в тому числі шляхом заборони діяльності окремих релігійних організацій, а також особливості найменування православних релігійних організацій з урахуванням Патріаршого та Синодального Томосу, наданого Православній Церкві України та Українській державі.
Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання діяльності релігійних організацій» (реєстр. № 8262) від 05.12.2022, автор н.д. Констанкевич І.М. та інші.
Законопроектом пропонується внесення взаємоузгоджених змін до законів України «Про свободу совісті та релігійні організації»; «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»; «Про оренду державного та комунального майна».
Комітет ці законопроекти підтримав, та рекомендував Верховній Раді України до голосування.
Слід зазначити, що в законопроектах не має згадки про те, що саме Українська Православна Церква підпадає під дію та обмеження цих законопроектів. Проте зі змісту деяких з цих проектів закону та пояснювальних записок до них, можна зробити висновок, що вказані законодавчі ініціативи в першу чергу направлені на застосування до релігійних організацій УПЦ. Про це яскраво свідчить також публічна позиція авторів даних законопроектів.
До прикладу законопроектом (реєстр. № 7403) пропонується позбавити статусу неприбуткових організацій, що не є платниками податку, релігійним організаціям, які входять до структури релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в державі, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України. З самого проекту не зовсім зрозуміло, які саме релігійні організації підпадають під дію таких обмежень, але у пояснювальні записці автор називає Українську Православну Церкву «Російська православна церква в Україні (раніше – Українська православна церква московського патріархату), керівний центр якої знаходиться на території держави-окупантки». Не зрозуміло як цей Закон будуть застосовувати на практиці, але цілком очевидно, що його мета позбавити статусу неприбутковості релігійні організації Української Православної Церкви на відміну від інших релігійних організацій, що безумовно є порушенням принципу рівності релігійних організацій.
Окрім того, помітно, що у багатьох законопроектах використовуються запозичені формулювання із Законів часів Петра Порошенко, якими намагались незаконно перейменувати УПЦ (Закон 2662-VIII) та створити законодавче підґрунтя для незаконного захоплення храмів УПЦ через зміни процедури реєстрації релігійних організацій (Закон 2673-VIII). До речі законопроект (реєстр. № 8262) направлений на те, що б виправити помилки (Закону 2673-VIII) і значно спростити процедуру зміни підлеглості, за якою протягом чотирьох років під виглядом переходів відбувалось незаконне захоплення та перереєстрація релігійних громад УПЦ.
Зокрема проектом закону (реєстр. № 8262) пропонується наступні новели законодавства: Рішення про зміну підлеглості повинно ухвалюватися не менш як двома третинами від присутніх членів загальних зборів релігійної громади а не від загальної кількості членів загальних зборів релігійної громади, що порушує права інших членів релігійної громади, адже кількість присутніх членів релігійної громади під час голосування може бути значно менше ніж загальна кількість членів релігійної громади.
Також передбачається можливість на зміну підлеглості релігійного управління (єпархій), монастирів, братств, місій, що створює додаткові передумови для їх рейдерського захоплення. Адже на сьогоднішній день, жодна єпархія або монастир не висловили бажання змінити підлеглість до «ПЦУ».
Скасовується обов’язкове нотаріальне посвідчення справжності підпису на протоколі. Також скасовується вимога подання додаткового документа про право власності чи користування приміщенням або письмової згоди власника приміщення на надання адреси за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні) релігійної громади. Крім того, скасовуються вимоги про надання оригіналу чи належним чином засвідченої копії чинної редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації, що узаконить рейдерське захоплення релігійних громад УПЦ, що відбуваються на сьогоднішній день.
Скасувати норму щодо судового оскарження перевищення встановленого терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій у судах цивільної юрисдикції. Що фактично унеможливлює звернутись до суду у випадку не реєстрації статуту релігійних організацій.
При цьому встановлюється заборона передавати державне або комунальне майно в оренду, безоплатне користування або позичку релігійній організації, яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об’єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.
Таким чином можна зробити висновок, що законопроект (реєстр. № 8262) узаконює схему рейдерського захоплення релігійних громад УПЦ, за якою сьогодні їх незаконно захоплюють, та створює законодавчі передумови для рейдерського захоплення єпархій, монастирів, братств та місій УПЦ.
Подібний спосіб позбавлення права користування, що відбувається під час незаконної перереєстрації релігійних громад УПЦ, запроваджується законопроектом (реєстр.№ 8012), згідно з яким законодавчий орган влади втручається у діяльність виконавчого органу влади, вимагаючи від нього незаконно позбавити права Української Православної Церкви правомірного користування Почаївською Успенською та Києво-Печерської лаврами на користь іншої релігійної організації.
Автор законопроекту у пояснювальній записці пропонує застосувати положення ч.3 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», за яким «Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їхньою взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору». Але в даному випадку, це положення не може бути застосовано, так як Почаївська та Києво-Печерська лаври вже не один десяток років знаходиться у законному правоволодінні Української Православної Церкви. І позбавляти такого права лише за вимогою Верховної Ради України на користь іншої релігійної організації — незаконно.
В той же час слід звернути увагу, що новоутворені релігійні організації «ПЦУ», отримавши статус юридичної особи не раніше початку 2019 року, не можуть претендувати на церковне майно, сформоване до початку свого існування. Особливо претендувати на майно релігійних організацій без підтвердження законного факту правонаступництва. Водночас «ПЦУ» не є правонаступником церковного майна — ані того, що є у власності релігійних організацій УПЦ, ані того, що було націоналізовано у період Радянського союзу.
Стосовно законопроекту (реєстр. № 8221), то він запроваджує монополію на використання у назві не тільки релігійної організації а й будь-якої організації, слово «православний», лише за винятком, якщо така організація підлегла «ПЦУ» або отримала дозвіл від неї на використання слово «православний» у своїй назві. Організації що не відповідають цим вимогам повинні виключити слово «православний» із своєї назви і як наслідок заново перереєструвати статути. Якщо релігійна організацій й надалі використовує у своїй назві слово «православний», то відносно неї припиняються реєстраційні дії, тобто не можливо буде змінити керівника (настоятеля) або відомості в реєстрі, статут, назву.
Також забороняється діяльність іноземних релігійних організацій до яких згідно законопроекту відносять Російську православну церкву та будь-які релігійні організації (об’єднання), які безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації (об’єднання) входять до структури (є частиною) Російської православної церкви, а також релігійних центрів (управління), які входять до складу чи визнають (декларують) у будь-якій формі підлеглість у канонічних, організаційних, інших питаннях Російській православній церкві. В той же час залишається не зрозумілим як, хто і за якими критеріями буде визначати приналежність до іноземних релігійних організацій. Така правова невизначеність надає можливість свавільно і на власний розсуд застосовувати цю норму, що призведе до порушення права на свободу віросповідання.
До таких іноземних релігійних організацій Рада нацбезпеки буде застосовувати обмежувальні заходи – санкції. Зв’язки будь-яких інших релігійних організацій та юридичних осіб з іноземними релігійними організаціями заборонені, крім випадків коли вони здійснюється за індивідуальним погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфер релігії, на сьогодні це ДЕСС.
Окрім цього цим законопроектом пропонується внести зміни до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, наступного змісту: – дія цього закону не зможе поширюватися на релігійні організації, в разі втрати ними статусу релігійної організації (стаття 7), – держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), крім іноземних релігійних організацій, діяльність яких заборонена на території України відповідно до Закону (стаття 8), – у випадках, встановлених законом, діяльність релігійної організації припиняється з моменту набрання чинності відповідним законом (стаття 16), – культова будівля і майно, які є державною власністю, не зможуть використовуватись або передаватись у користування релігійним організаціям, діяльність яких, в тому числі в частині застосування назв, найменувань релігійних організацій, суперечить Закону (стаття 17), – міжнародні зв’язки та контакти релігійних організацій з іноземними релігійними організаціями, діяльність яких заборонена на території України відповідно до Закону, допускаються за наявності індивідуального погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, та підлягають моніторингу в порядку, встановленому законодавством (стаття 24).
Як зазначив автор законопроекту, мета його прийняття полягає у запобіганні загрозам національній безпеці України та забезпечення порядку, зокрема, в сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій. В той же час слід мати на увазі, що питання національної безпеки не регулюються законодавством у сфері свободи совісті та релігійних організацій.
Окрім цього Україна є світською державою, і відповідно до ст. 35 Конституції України Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом; встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.
Водночас, згідно з Європейською конвенцією з прав людини, Конституцією України, право на свободу віросповідання є фундаментальним і гарантується державою, але здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. В цьому контексті слід звернути увагу, що перелік підстав для обмеження є вичерпний і захист національної безпеки до нього не потрапляє, тому прийняття законопроекту, який невиправдано обмежує права на свободу віросповідання лише з мотивів захисту національної безпеки є незаконним.
Окрім цього слід зазначити, що національне законодавство України містить цілу низку правових інструментів для захисту національної безпеки та має можливість притягнення до юридичної відповідальності за дії що спрямовані на порушення національних інтересів, територіальної цілісності, державної безпеки та суверенітету України не порушуючи межі правового втручання держави у сферу діяльності релігійних організацій.
З відсутності у тексті законопроекту чіткості, зрозумілості й однозначності, законодавець пропонує забороняти діяльність релігійних організацій шляхом віднесення їх до категорії іноземних релігійних організацій за незрозумілими критеріями, що суперечить практиці та законодавству, що діє на теперішній час, за яким, припинення релігійної організації відбувається за рішенням суду. В той же час притягнення до відповідальності за злочини окремих членів релігійної організації не може бути підставою, для припинення діяльності всієї релігійної організації, тому що таким чином порушуються права інших членів релігійної громади.
З огляду на те, що законопроекти мають суттєві недоліки та не відповідають нормам міжнародного права і Конституції України, також стандартам юридичної техніки, а деякі з них мають несхвальні висновки Науково-експертного управління Верховної Ради України, тому вказані проекти закону підлягають виключенню з порядку денного та не виноситись на голосування до Парламенту.
Просмотров: (262)