Голова Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов в інтерв’ю редакції Інформаційно-просвітницького відділу розповів, чому особи, які здійснювали релігієзнавчу експертизу Статуту про управління Української Православної Церкви повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності за державну зраду, а також чому ця експертиза є незаконною та яким чином Українська Православна Церква буде захищати своє право на існування і свободу віросповідання. 

— Вітаю, отче Олександр. 31 січня Державна служба України з етнополітики та свободи совісті опублікувала висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви, у якому буцімто довели наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським Патріархатом. Ви назвали цю експертизу незаконною. Відповідний коментар був опублікований на офіційних ресурсах УПЦ, і в свою Чергу в ДЕСС зробили досить неочікуваний висновок: вони сказали, що «Юридичний відділ УПЦ заявив про готовність Церкви захищати свій зв’язок із Московським Патріархатом всіма доступними законними методами». Ви дійсно таке заявили?

— Ні, ми такого не заявляли. І дуже прикро, що орган державної влади на своєму офіційному ресурсі вдається до таких маніпуляцій. Тим більше, що вони посилаються на наш коментар. Юридичний відділ заявив про те, що він буде захищатися всіма законними способами на національному та міжнародному рівні. Це значить, що Українська Православна Церква буде захищати своє право на існування та своє право на свободу віросповідання.

— Наскільки зрозуміла я, найбільша проблема в упередженості експертів. Думаю, немає сенсу зараз повторювати, в чому полягає їх ворожість до УПЦ. Це є у заяві, надісланій у ДЕСС. На сайті Юридичного відділу з нею можна ознайомитися. Але попри очевидні факти такої упередженості експертів, в ДЕСС продовжують настоювати, що «експертами для здійснення релігієзнавчої експертизи було обрано дослідників релігії, чию кваліфікацію переконливо доведено, як їхніми переконливими ступенями і вченими званнями, так і численними працями з досліджуваного питання». Поясніть, будь ласка, яка взагалі відповідальність лежить на цих людях?

— Я б, відповідаючи на це запитання, перш за все, хотів би звернути увагу на те, що неодноразово я особисто і наш Предстоятель в своїх листах до ДЕСС наголошували на тому, що до складу експертної групи мають бути залучені фахові та неупереджені спеціалісти. І фаховість в даному випадку полягає не тільки в тому, скільки наукових статей чи підручників особа написала. Фаховість також полягає у тому, що особа є доброчесною, проявляє відповідну толерантність та несе відповідальність за ті висновки, які є в релігієзнавчій експертизі.

Оскільки дане питання стосується канонічного права, то, на мою думку, його мали розглядати фахівці з канонічного права. Але якщо ми розглянемо спеціалізацію тих науковців, то вони є істориками і філософами, жоден з них не має відповідної кваліфікації з канонічного права.

Ми знаємо, що чотирьом експертам з цієї експертної групи був заявлений відвід та висловлено недовіру. Так, пан Козловський закликав в інтерв’ю “Еспресо-ТВ” (здається) до того, щоб був прийнятий закон про заборону УПЦ. Пані Филипович називала УПЦ  “квазірелігією”. Пан Чорноморець називав Українську Православну Церкву “УПЦ-ФСБ” і закликав депортувати єпископів та припинити існування установ Української Православної Церкви. Пан Саган закликав розірвати договори з релігійними громадами УПЦ на майно, яким вони користуються, а також активно просував ідею перейменування Української православної Церкви. Ми вважаємо, що такі особи не повинні розглядати питання, яке в подальшому торкнеться 12 тисяч релігійних громад та мільйонів віруючих Української Православної Церкви.

В принципі до закінчення релігієзнавчої експертизи ми не отримали жодної відповіді або реакції на заяву про відвід, а також в релігієзнавчій експертизі про це не зазначено.

Відповідаючи на другу частину Вашого питання, хотів би зазначити, що експертиза є незаконною, оскільки в результаті експерти самовільно змінили предмет і об’єкт дослідження, посилаючись на інтернет-ресурси країни-агресора, вдаючись до маніпуляцій, створили передумови для розколу українського суспільства за релігійною ознакою, що своєю чергою створює передумови для виправдання військової агресії проти України. У зв’язку з цим вважаю, що вони повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності за державну зраду.

— Ви уже згадали деякі проблемні місця цієї експертизи, але якщо більш детальніше поговорити про висновок цієї групи, то назвіть, будь ласка, основне, що з ним не так?

— Це не можна назвати висновком релігієзнавчої експертизи. Це взагалі не можна назвати експертизою. Це є певна інтерпретація науковців з філософії та історії свого бачення та уявлення церковно-канонічного зв’язку в статуті про управління УПЦ. Взагалі, читаючи той висновок, у мене складається враження, що їм давали вказівки з Росії, а предметом дослідження став саме статут РПЦ.

До речі цей релігієзнавчий висновок дуже подібний на попередній, який був зроблений у 2019 році, за часів пана Юраша – там теж дуже багато сайту РПЦ і дуже багато таких посилань.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах, в спосіб, передбачений Конституцією та  законами України. І в даному випадку, що ми маємо? ДЕСС забезпечує проведення релігієзнавчої експертизи, тобто вона має право проводити цю релігієзнавчу експертизу, але механізм реалізації цього права відсутній, відсутнє будь-яке положення, відсутня методика проведення цієї релігієзнавчої експертизи, критерії відбору експертів, оцінки, відповідальності і таке інше. Тому, виходячи з цього, ми приходимо до висновку, що ця релігієзнавча експертиза є незаконною, тому що її проведення не передбачене жодним нормативно-правовим актом.

Тобто тут треба розділити і розуміти право проводити цю експертизу і механізм реалізації цього права. До прикладу, свого часу було таке право відмовитися від ідентифікаційного коду. Тобто люди мали таке право, але вони його реалізувати не могли. Вони йшли до суду, в різний спосіб домагалися, щоб отримати можливість здійснювати розрахунки та отримувати зарплатню, або пенсію за номером паспорта, а не за номером ідентифікаційного коду. І, не дивлячись на те, що це право було передбачено, вони не могли його реалізувати до тих пір, поки не був передбачений механізм з реалізації цього права. Це основний момент, на який необхідно звернути увагу.

Далі, якщо дивитися по змісту і звернути увагу на окремі аспекти цієї релігієзнавчої експертизи, то на фоні того, що науковці дають визначення, що таке УПЦ, що таке РПЦ, вони не спромоглися дати визначення основному елементу — церковно-канонічному зв’язку. Ця дефініція відсутня в науковій літературі, вона відсутня в законодавстві, і не зрозуміло, що вкладають в це розуміння експерти – що для них є церковно-канонічний зв’язок.

До прикладу, чи можна вважати церковно-канонічним зв’язком хрещення в РПЦ за радянських часів або отримання відповідної священницької посвяти? Тут є церковно-канонічний зв’язок чи немає його і в чому він полягає?

Вони почали з того, що мета дослідження – встановити церковно-канонічний зв’язок, а потім перейшли на залежність/незалежність, автокефалія/ не автокефалія. Тобто постійно змінюються терміни. Таким чином зміщується предмет дослідження.

— В документах країни-агресора багато є різної інформації про те, що їм належить, і в нашому випадку можна провести аналогію…

— Я думаю, що в умовах воєнного стану керуватися документами країни, яка здійснює агресію проти України – неприпустимо і, більше того, це є злочином, тому що ворог може це використовувати з метою введення в оману, з метою створення певних суспільних зворушень, у тому числі і на релігійному ґрунті. Тому тут потрібно бути дуже обережним.

Більше того, виникає запитання до якості документів, які вони досліджували. Чому вони впевнені, що інформація, яка розміщена на сайті РПЦ є достовірною?

Також звернув би увагу на те, що коли я брав участь у засіданні експертної групи 10-го числа, то бачив, що вони досліджують ксерокопії, тобто це були не документи, там не було ані підписів, ані печаток. Вони посилаються на ксерокопію грамоти, яка ніким не посвідчена.  Звідки вони взяли цю грамоту – виникає питання щодо її автентичності. Оригінал документа вони не досліджували. Також там були документи подібні на Статут про управління УПЦ, але вони були на окремих листочках. Там були листи, які були подібні на листи від Предстоятеля Церкви, але сказати з повною мірою, що це були дійсно ті самі документи, які надсилали також неможливо.

— Окрім Статуту РПЦ і сайту РПЦ вони досліджували все таки якісь документи, які мали б дослідити, бо вони мають відношення до Української Православної Церкви?

— Відповідно до рішення РНБО ДЕСС повинна була дослідити Статут про управління УПЦ на наявність церковно-канонічного зв’язку з МП – був чітко визначений критерій, об’єкт і предмет дослідження, але ми бачимо, що експерти самовільно змістили об’єкт і предмет дослідження. І замість того, щоб досліджувати дійсно Статут про управління УПЦ, вони почали досліджувати інші документи, які в принципі не мають відношення до рішення РНБО. Більше того, мене дивує, що вони не звернули увагу на таку важливу річ, як Статут Київської Митрополії. Якщо вони вже вирішили досліджувати дотичні документи, то чому вони не дослідили Статут Київської Митрополії Української Православної Церкви? Там також є важливі речі, які б могли виступити додатковим аргументом на захист УПЦ і, на жаль, вони це проігнорували. І вирішили пріорітетніше досліджувати Статут РПЦ.

— Про які саме моменти Ви говорите?

— У Статуті про управління УПЦ є посилання на Грамоту Патріарха Олексія і там є такі слова, що Українська Православна Церква отримує зв’язок з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву. З цього приводу свого часу Блаженніший Митрополит Онуфрій надав відповідні пояснення та тлумачення в ДЕСС, як ми це розцінюємо і як ми це вбачаємо. Хоча члени експертної групи це проігнорували і сказали, що «ну написав і написав, яка різниця, він повинен ще якісь докази надати». Вони інтерпретували це, як нібито залежність, але це формулювання не говорить про якусь залежність, а говорить, що через РПЦ УПЦ отримала вихід до Помісних Церков. І дуже цікаво, що є подібне формулювання у Статуті “Православної церкви України”, яка вважається автокефальною, тобто незалежною, і в п. 1, Розділу 1 є такі слова, що “Православна церква України” є частиною Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви та невід’ємно з Матір’ю Великою Христовою Церквою у Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами. Таке є положення в Статуті церкви, яка вважається автокефальною. І ми бачимо, що “ПЦУ “з’єднується з іншими Православними Церквами через Константинопольську Церкву”, то яка є тоді відмінність від такого ж формулювання, яке є в Грамоті Патріарха Олексія?

— Тобто Ви хочете сказати, що Українська Православна Церква за аналогією має автокефальний статус?

— Так, вона має автокефальний статус, але експерти у своєму дослідженні говорять, що таке саме формулювання свідчить про певну залежність, в той же час, коли таке саме формулювання, але із згадкою про іншу Церкву, є в статуті нібито автокефальної церкви і свідчить про незалежність. Більше того, у статуті Київської Митрополії в п. 2.1 говориться про те, що Київська Митрополія Української Православної Церкви за дорученням Предстоятеля здійснює контакт з іншими Помісними Церквами. Тобто це говорить якраз про те, що Українська Православна Церква здійснює цей контакт напряму, і це зазначено в юридичному Статуті Київської Митрополії. На жаль, на це увагу не звернули. Ми розуміємо, що стояли зовсім інші завдання.

— Скажіть, будь ласка, експертна група зверталась до Вас з проханням надати певні додаткові документи?

— Українська Православна Церква не відмовлялася від участі у проведенні релігієзнавчої експертизи, а також не відмовлялася від додаткових пояснень, але Предстоятель УПЦ у своєму останньому листі на ім’я голови ДЕСС зазначив, що ми готові надавати пояснення, але за умови адекватного та неупередженого складу експертної групи. І нам залишається незрозумілим, чому ДЕСС на офіційному ресурсі публікує неправдиву інформацію.

— Які будуть подальші дії Юридичного відділу, враховуючи те, що цей висновок публікують на офіційних ресурсах і очевидно, що йому будуть давати хід?

— Сама по собі ця релігієзнавча експертиза не несе в собі ніяких прав і обов’язків, це просто, як я вже казав, зібрались науковці, які висловили своє бачення та інтерпретували церковно-канонічний зв’язок в Статуті про Управління Українською Православною Церквою з МП через використання інтернет-ресурсів країни-агресора. Проте слід розуміти, що ця релігієзнавча експертиза – це є один з способів боротьби проти Української Православної Церкви. Ми бачимо, що протягом останніх часів активно здійснюється тиск на УПЦ, проводяться обшуки, застосовуються санкції до релігійних діячів, а також ми бачимо шалену кількість законопроектів, які направлені на те, щоб заборонити УПЦ. До речі, вчора був зареєстрований ще один законопроект (це вже буде 9-тий законопроект), який направлений на те, щоб унеможливити діяльність Української Православної Церкви. Тому в даному випадку УПЦ захищає своє право на існування та своє право на свободу віросповідання і ми своє право будемо захищати всіма законними способами – як на національному, так і на міжнародному рівні.

— І це не “право знаходитися у церковно-канонічному зв’язку з Московським патріархатом”?

— Це зовсім протилежне, ми не зв’язок з МП захищаємо, ми захищаємо своє право бути Українською Православною Церквою, ми захищаємо своє право молитися в тій Церкві, в якій ми знаходимось. Це нам гарантує Конституція і це нам гарантують міжнародні нормативно-правові акти, це нам гарантує право на свободу віросповідання, і ніхто не в праві нам це забороняти. Хоча, слід звернути увагу на те, що наші опоненти змінили риторику і вже говорять: “Ми не хочемо вас заборонити. Ні, ми вас не забороняємо”, але всі їх дії направлені на те, щоб унеможливити діяльність УПЦ, а це рівноцінно забороні.

— Дякую Вам за Ваші відповіді.

— Дякую за розмову.

Просмотров: (38)