У 2019 році Київська Митрополія Української Православної Церкви звернулась за захистом своїх прав до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним і скасування їх наказу та зобов’язання вчинити дії. Ухвалою суду від 22.04.2019 по справі № 640/4748/19 було задоволено клопотання Митрополії про забезпечення адміністративного позову, якою заборонено вносити зміни у реєстр та перейменовувати релігійні організації УПЦ. У своєму рішенні суд зазначив, що “невжиття таких заходів може суттєво ускладнити або унеможливити відновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача”, а виконання наказу до вирішення справи по суті може призвести до “невиправданого втручання держави у сферу діяльності релігійної організації як юридичної особи”.
Таким чином, згідно з цим рішенням суду, діє заборона на проведення будь-яких реєстраційних дій щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно релігійних організацій УПЦ.
Як уже повідомлялося раніше в коментаріЮридичного відділу УПЦ від 11.05.2022р, внаслідок того, що з грудня 2022 р. розпочалась процедура ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва, який розглядав справу, повноваження щодо здійснення судочинства по справам із територіальною підсудністю м. Київ були передані до Київського окружного адміністративного суду (далі-КОАС).
04 травня 2023 року КОАС було винесено Ухвалу про прийняття адміністративної справи до провадження та зазначено, що розгляд справи починається з самого початку, а беручи до уваги предмет позову та суб`єктний склад учасників, суддя КОАС вважає за необхідне здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У зазначеному вище коментарі Юридичного відділу УПЦ акцентувалася увага на тому, що цілком незрозумілим є факт того, чому КОАС, який наразі є дуже перевантаженим, ще до завершення процедури приймання-передачі судових справ від ліквідаційної комісії ОАСК так швидко ухвалює рішення й приймає саме справу Київської Митрополії Української Православної Церкви до свого провадження. Відповідно було зроблено припущення, що це пов’язано із тим, що зараз вчиняються активні дії з боку органів державної влади для того, щоб сприяти процесу захоплення єпархій, монастирів та інших установ УПЦ представниками ПЦУ. Про це свідчить законопроект№8262 н.д. Констанкевич І.М. та ін., який знаходиться на розгляді у ВРУ. Однією з його новел є передбачення можливості змінювати підлеглість місіям (синодальні відділи), єпархіальним управлінням, монастирям, релігійним братствам. Навіть у разі прийняття цього законопроекту реалізувати його буде неможливо, оскільки судова заборона не дає можливості незаконно перереєстровувати до ПЦУ єпархії та монастирі УПЦ. В іншому випадку вже захоплені єпархіальні управління в Івано-Франківську, Львові, Шепетівці, Хмельницькому вже подавались би як «переходи» до ПЦУ.
Як наслідок, 15 травня 2023 року КОАС прийняв рішення по суті справи, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову Київської Митрополії Української Православної Церкви і відповідно Почаївської Свято-Успенської Лаври до Міністерства культури України. Одночасно суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019, якими заборонялось проведення будь-яких реєстраційних дій щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно релігійних організацій УПЦ.
Станом на сьогодні рішення не набрало законної сили.
Беззаперечним є факт прийняття судом рішення із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також дослідження обставин, які відсутні в матеріалах справи, що безумовно є підставою для апеляційного оскарження такого рішення суду.
При цьому, навіть попередній аналіз судового рішення дозволяє стверджувати про те, що за шість робочих днів з дня відкриття провадження в справі суд швидко розібрався у правовідносинах, участь в яких приймає понад сто учасників, при цьому, розпочавши розгляд справи, спочатку не вчинив жодної дії, яка направлена на з’ясування позиції сторін та обставин справи станом на день прийняття справи до провадження.
Наслідком цього і стало прийняття рішення суду, в якому суд, описуючи обставини, плутає позивачів і відповідача, зазначаючи дії, які вони не вчиняли. А в подальшому, не зважаючи на твердження відповідача про той факт, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, приймає до уваги зміни в нього внесені відповідачем через 2,5 місяці. При цьому, обґрунтовуючи законність та вірність експертизи проведеної відповідачем, суд посилається на факти нібито встановлені експертизою, проте ні факт відсутності методології проведення такої експертизи, ні підтвердження фактів наведених в її висновках суд не встановив, але визнав, що експертиза містить недоліки, але на думку суду вони є несуттєвими. Про те, які саме встановлені судом недоліки іде мова, в рішенні суду також не зазначено.
Натомість в справі, в якій досліджувалася законність видачі наказу та відповідно проведення Міністерством культури України експертизи в січні 2019 року, в якості обґрунтування позиції суд наводить наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 №Н-8/11, яким затверджено Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом (Російською Православною Церквою), та в якому експертна група дійшла певних висновків які не підкріплені документально.
Тобто, досліджуючи матеріали справи, без виклику сторін і інших учасників, без з’ясування їх позиції суд бере до уваги якісь документи, які виготовлені через чотири роки після видачі оскаржуваного наказу, тобто такі, які не існували на момент вчинення протиправних дій відповідачем. Разом із тим, напевно у випадку належного дослідження навіть цього документа суд повинен був би звернути увагу на методику вказаного експертного дослідження відповідно до якої «Експертиза є релігієзнавчою, але не носить юридичного характеру, хоча експерти і брали до відома положення законодавства України, якими визначено ознаки входження релігійних організацій, які здійснюють свою діяльність в Україні». Тобто виготовлений документ не несе юридичних наслідків і жодним чином визнавати об’єктивність викладених в ньому фактів у суду не було можливості.
Підсумовуючи викладене, інформуємо, що наразі рішення суду не набрало законної сили, а отже і всі заборони на проведення будь-яких реєстраційних дій щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно релігійних організацій УПЦ продовжують діяти.
Враховуючи протиправність судового рішення, в строки передбачені законодавством, буде подана відповідна апеляційна скарга.
Окрім цього, звертаємо увагу, що, не дивлячись на це рішення суду, на сьогодні відсутня жодна підстава для зміни назви релігійних організацій, що належать до УПЦ.
Просмотров: (256)