У 2019 році Київська Митрополія Української Православної Церкви звернулась за захистом своїх прав до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування їх наказу та зобов’язання вчинити дії. Ухвалою суду від 22.04.2019 по справі № 640/4748/19 було задоволено клопотання Митрополії про забезпечення адміністративного позову, якою заборонено вносити зміни у реєстр та перейменовувати релігійні організації УПЦ.
15 травня 2023 року Київським окружним адміністративним судом із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права прийнято рішення по суті справи про повну відмову в задоволенні адміністративного позову Київської Митрополії Української Православної Церкви і відповідно Почаївської Свято-Успенської Лаври до Міністерства культури України, яке ще не набрало законної сили.
Реалізуючи своє право на апеляційне оскарження неправомірного рішення суду першої інстанції 14 червня 2023 року Київська Митрополія Української Православної Церкви звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою про скасування рішення суду першої інстанції та проханням ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Київської Митрополії Української Православної Церкви до Міністерства культури України задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. А також тією обставиною, що статут Київської Митрополії Української Православної Церкви не містить жодного положення про те, що її керівний центр управління знаходиться за межами України, адже Київська Митрополія Української Православної Церкви є зареєстрованою релігійною організацією і діє як центр Української Православної Церкви.
В апеляційній скарзі також вказано на кричущі випадки порушення законодавства які знайшли своє вираження в тому, що судом не було взято до уваги факт того, що оскаржуваний наказ про проведення експертизи було прийнято Мінкультом в день проведення самої експертизи 25.01.2019, а її фактичне виготовлення (вірогідно) було здійснене ще до 25.01.2019 однією особою без відповідного наказу та без виконання вимоги щодо залучення представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів, що своєю чергою підтверджується також тим, що за один день Мінкультом не могли бути витребувані та належним чином досліджені і проаналізовані установчі документи релігійних організацій Української Православної Церкви, яких понад 12 тисяч.
А надалі, суд досліджуючи матеріали справи, без виклику сторін та інших учасників справи, без з’ясування їх позиції по суті спору, взяв до уваги документи, які виготовлені через 4 роки після видачі оскаржуваного наказу, тобто такі, які не існували на момент вчинення протиправних дій Мінкультом і щобільше, рішення суду обґрунтовано доказами які не подавалися жодною зі сторін, адже були створені в період ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва та не могли входити до предмета дослідження під час розгляду справи внаслідок чого оскаржуване рішення було прийнято на підставі не належних та недопустимих доказів у справі, тобто доказів, що не містять інформацію щодо предмета доказування та одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
До апеляційної скарги були додані копії апеляційної скарги із додатками для 267 сторін, які також беруть участь у справі. До них належать єпархії, монастирі, навчальні заклади, Синодальні відділи Української Православної Церкви та інші.
Просмотров: (98)