07.08.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області оголошено рішення в справі 148/31/23 по обвинуваченню митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 161, ч. 3 ст. 436-2, ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 15 – ч. 1 ст. 110 КК, відповідно до якого йому призначено покарання у вигляді п’яти років ув’язнення.

Вважаємо засудження митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана (Єлецьких) неправомірним, а вирок суду завідомо незаконним та таким, що підлягає перегляду і скасуванню судом апеляційної інстанції.

Відразу наголошуємо та звертаємо увагу, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено вироком суду.

Інформуємо, що станом на 07.08.2023 року немає рішення суду, яке набуло законної сили, що стало б підставою для ствердження про вчинення митрополитом Тульчинським і Брацлавським Іонафаном злочинів.
Згідно з позицією захисту митрополита Іонафана беззаперечним є факт прийняття судом рішення із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, що буде підставою для апеляційного оскарження такого рішення суду, про що вже зазначено захисниками митрополита.

Зокрема, захисники митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана (Єлецьких) наголошують, що кримінальне провадження здійснювалося з умисним порушення норм КПК України, що знайшло своє відображення в рішеннях суду, ухвалених іншими суддями в цій справі. Так, зокрема, 05 травня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області у своїй ухвалі зазначив, що «23.01.2023 до обвинувального акту долучено інформацію, щодо обвинуваченого, керуючого Тульчинською єпархією Української Православної Церкви, хоча судових засідань по даному кримінальному провадженні не призначалося; 30.01.2023 до обвинувального акту долучено копії рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.03.2019 та постанова Київського апеляційного суду від 10.07.2019 у справі 753/10214/18 відносно обвинуваченого, хоча судових засідань, також по даному кримінальному провадженні не призначалося; 20.02.2023 до обвинувального акту долучено копії звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до архіпастирів, пастирів, чернецтва та вірян від 17.12.2018 та журнал засідання № 69, 70, 71 від 17.12.2018. Приєднання вищезазначених документів до обвинувального акту є порушенням вимог ст. 291КПК України». При цьому прокурор на судове засідання не з’явився.

Частина 4 ст. 291 КПК України містить категоричну вимогу про те, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

При цьому ст. 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наслідком вищевказаних обставин стали самовідводи суддів, які повинні були розглядати справу.

Разом із тим, відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, це саме обов’язки органів досудового слідства та прокурора, які повинні діяти в межах і у спосіб, передбачений законодавством.

Проте, захист митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана (Єлецьких) наголошує на кричущих порушеннях закону під час розгляду справи, а саме на таких важливих фактах:

1. Обвинувальний акт та підозра підписані прокурором без повноважень на цю дію.

2. В обвинуваченні щодо ст.ст. 109-110 Кримінального кодексу України прокурором та судом застосовано поняття «незакінчений замах на кримінальне правопорушення». Тобто дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України митрополитом Тульчинським і Брацлавським Іонафаном не вчинялися, але за ці дії його засуджено, що повністю суперечить ст. 13 Кримінального кодексу України.

3. Слідство встановило, а прокурор підтримав обвинувачення, надавши статус службової особи митрополиту Тульчинському і Брацлавському Іонафану, хоча він не є такою особою, що своєю чергою свідчить про нерозуміння слідчим, прокурором та судом управління та статусу особи, яка є архієреєм УПЦ.

4. Окремим фактом, на який потрібно звернути увагу це те, що нібито листівки, які виготовив обвинувачений в нього знайшли під час обшуку. При цьому відеофіксація, яка відбувалася при цій слідчій дії, підтверджувала факт їх підкидання під час обшуку, а відповідно поняті, які були присутні при обшуку, місця знаходження цих головних доказів слідства не бачили.

5. Обвинувачення ґрунтується на припущеннях, що митрополит Іонафан нібито власноручно виготовив вищезазначені листівки. При цьому, згідно з позицією слідства листівки виготовлені типографським способом, а коли і ким вони виготовлені слідство встановити не може, як і не може встановити, як саме вони з’явилися у митрополита. Проте слідство стверджує про винуватість ієрарха.

6. Абсурдність обвинувачення за ст. 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками). Про те, яке порушення за цією статтею вчинив митрополит, якщо він не перешкоджав жодній особі своїми діями відправляти релігійні обряди, невідомо ні митрополиту, ні слідству, ні прокурору із судом і, звісно, як наслідок, слідством не встановлено потерпілих за цим обвинуваченням.

Митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан неодноразово заявляв, що він не визнає себе винним за всіма статтями звинувачення. А представники митрополита за результатами оголошеного судового рішення повідомили про те, що захист обов’язково буде подавати апеляційну скаргу на явно незаконний вирок Вінницького міського суду Вінницької області.

Просмотров: (30)