8 березня 2020 року, в Неділю Торжества Православ’я, понад 600 православних саратців, татарбунарців і жителів різних сіл Одещини Хресним ходом пройшли вулицями містечка, в якому рік тому настоятель Покровського храму ухилився в розкол, та засвідчила вірність канонічній Церкві і Православній вірі. Про це повідомляє прес-служба Одеської єпархії.

Попри вчинок колишнього настоятеля Покровського храму смт Сарата, численна громада залишилася вірною Українській Православній Церкви, і вірність цю довела неодноразово.

З благословення митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела Хресний хід очолив вікарій Одеської єпархії архієпископ Южненський Діодор у співслужінні духовенства Татарбунарського та Саратського районів.

Для духовної розради православних жителів Сарати, які залишилися без свого рідного храму, з Одеси були доставлені ковчеги з частками святих мощей святителя і чудотворця Миколая і святого мученика Воніфатія.

Після завершення Хресного ходу владика Діодор освятив накупольний хрест та дзвони для пристосованого храмового приміщення, в якому тепер молиться громада православних саратців.

З благословення митрополита Агафангела були вручені грамоти Предстоятеля Церкви і правлячого Архієрея Одеської єпархії старанним трудівникам Свято-Покровського храму.

Владика Діодор привітав присутніх із Торжеством Православ’я і зокрема сказав: «Суть сьогоднішнього свята не в переможній ході Православної Церкви земнлю кулею, а в тому, що Істину неможливо знищити. Як говорить свт. Іоанн Златоуст, істину можна бити, палити, топтати, її навіть можна змусити мовчати на якийсь час. Але навіть саме її мовчання буде свідчити про неї саму. І недавні події в Сараті саме цих слів святого Златоуста підтвердження. Сила духу, віри, любові до Бога і Його Церкви, а також один до одного стала в минулий рік. Ми стали ближче, викристалізувалася віра чи невіра багатьох людей. І ті, хто говорили багато і красиво, залишили рятівну Істину, а ті, хто скромно стояли в стороні, підійшли підставили плече без зайвих слів і разом із вигнаними з рідних стін братами і сестрами сьогодні несуть їх хрест.

Нехай Господь кожному з вас, хто прийшов або приїхали з далеку, Господь — за працю, віру, вірність, надію і за любов — і в цьому житті, і щоб сподобив перебування з Собою в блаженній Вічності».

Просмотров: (15)