Декілька днів у селі Малинськ Рівненської області триває церковне протистояння навколо Петро-Павлівської церкви. Після спроби силового захоплення храму прибічниками «ПЦУ», віруючі УПЦ несуть почергову і денну, і нічну вахту на території релігійної споруди. 

У селі неспокійно, насторожено зустрічають чужаків, односельці між собою не вітаються, настоятель церкви через проблеми із серцем змушений був звернутись до лікарів, селяни демонструють стійкість і розповідають про травми та синці, що отримали в результаті битви за храм, повідомляється на сторінці у фейсбук «Рівне. Голос Церкви».

Протоієрей Володимир Гнесь, настоятель Петро-Павлівської церкви у селі Малинськ:

«За пів року я став жахливо настороженим і нервовим. Пів року неспокою та очікування. Активісти ПЦУ тримають у напрузі мене, мою сім’ю, мою приходську родину. Та останні три дні – це повний шок. Досі не можу отямитись від пережитого: мене спочатку заблокували у хаті, потім на мені рвали волосся, били та штовхали, називали останніми словами і вимагали віддати церкву. Через проблеми із серцем я був змушений звернутись у району лікарню, там мене зустрічали, навіть не знаю як описати, ворога чи якогось демона. Допомогу надали, але я бачив ці погляди, вони спопеляли. Нині активісти ПЦУ на мене написали три заяви у поліцію, кажуть, що посадять в тюрму. Хай, аби церкву і людей не чіпали».

Світлана Корнійчук, парафіянка Петро-Павлівської церкви села Малинськ:
«Вранці 3 вересня чую болгарка біля церкви працює – я вскочила і туди, прямо у натовп, мене скинули на землю зі сходів. Бідного батюшку зачинили у хаті, але він потім прибіг. Над ним реально знущалися, рвали жменями йому волосся з голови. До мене прибігла моя одинадцятирічна донька Вікторія, то її кремезний чолов’яга, не місцевий, стукнув в живіт, вона плакала і скаржилася на біль. Коли ми звернулись на швидку і нас завезли до лікарні, то встановили забій черевної порожнини і грудної клітки. Ні поліція, ні лікарі особливої уваги на нас не звертали, були зацікавлені лише активістами ПЦУ, навіть у лікарні, коли лікар писав висновок після огляду моєї дочки, він спробував написати, що її побив батюшка, я замітила і емоційно заставила виправити. А от як батюшку через погане самопочуття ми завезли в лікарню, то один з лікарів прямо в очі йому сказав, що він його боїться, бо начеб то батюшка б’є людей, – така брехня безкарна, що хочеться кричати! Сьогодні у нас було ТСН, я для журналістки розповідаю, як били мою доньку, вона начебто тримає мікрофон і махає головою, а в цей час оператор дерева знімає. То де ж та правда? Де справедливість? Тут нема. Ми пересвідчились. Правда буде Господня, за неї і стоїмо!»

Знімальна група ТСН, яка приїхала на прохання «церковних рейдерів» до поліського села, за словами місцевих жителів, знімали переважно біля клубу та у сільській раді, на подвір’я храму завітали лише на кілька хвилин.

Олена Поліщук, парафіянка Петро-Павлівської церкви села Малинськ:
«Три дні тому було серйозне місиво на порозі церкви, бились по-справжньому: кулаками по обличчю, по животі і між ноги. Я бачила, як використовували газові балончики, як били мого чоловіка і кума, згодом постраждала сама, бо хотіла забрати камеру в чоловіка, що знімав все в односторонньому порядку. Цей оператор накинувся на мене і скинув з порога, а потім заламав руку і скрутив мені палець. Через нестерпну біль я згодом звернулась до лікарів, встановили розрив міжфлангової зв’язки. Коли наші чоловіки побачили, що зі мною роблять, то кинулись захищати, жорстоко бились, а на мене в цей час напав один із пцеушників, душив за шию і відтягував, після цього я говорити голосно не можу вже другий день. Я вся побита: синці на ногах і руках, написала заяву в поліцію разом ще з сімома постраждалими, однак вийшла дивна ситуація: від постраждалих вірян УПЦ поліція прийняла сім заяв і від нашого батюшки також, в результаті всім дали направлення на судово–медичну експертизу, а ось батюшки у цьому списку нема».

Валентина Розкольська, парафіянка Петро-Павлівської церкви села Малинськ:
«Це щось страшне! Нічого не можна добитися: влада нас не чує, судові справи затягуються, досі не проведено експертами досудових розслідувань. Подивіться до чого село довели чиновники своїми розпорядженнями, село ворогує, родичі сваряться, нас і наших дітей позбавляють здоров’я, викручуючи та ламаючи руки біля храму, який ми відстоюємо. Невже так має будуватися церква Божа? Невже двері у Дім Божий відчиняють болгарками та відмичками?».

Просмотров: (78)